Плинемо плавно в незримії далі

Плинемо плавно в незримії далі

Та стигнем все ж раптом.

Хто ж підписався під даним контрактом?

Вишні сили списом зі сталі?

Чи хто припрошає, стоячи у порталі?

Сюр має скінчитись, бо не наша дорога,

Прокладена древніми талмудами

І з іншого світу червоними паскудами.

Хай самі в свої храми оббивають пороги.

Хай самі вважають, що правила світу строгі...

Вкриватись боляче чорною плівкою,

Хоч місцями вона і засвітлена часом.

Давай порахуємо, скільки вкрали контрабасом

Спогадів у тебе з-під носа? Ні листівкою

Їх назад не відправлять, ні ссилкою.

Попіл розвіється, загляне в ліси та долини

І стане добривом для чарівної смереки.

Хоч і проросте вона надмір далеко,

Та не відчують листя та гілки провини

Чим страждаєм так часто ми, із серцем машини...