“Площею прогулювалося кільканадцять”

Площею прогулювалося кільканадцять

пам’ятників невідомому солдату.

Вони жваво про щось говорили,

курили і все поглядали на перехожих —

все чекали, що от-от прийдуть ті,

хто їх ждав з війни.

Але всі вони або повмирали,

або давно вже їх забули.

Батько весь час відчуває вину,

що не він згинув, а його друг із Дону,

але на площу і він не прийшов.