pluvia

pluvia

Червнений дощ розмив порожні вулиці.

Розмив він і моє нудне життя.

Пусті, байдужі дні до інших туляться,

А я тулюсь до них. Дурне дитя.

Холодні краплі гасять теплий день.

РічкИ з дощу затоплюють стежинки.

А я, за склом, ловлю хвилі натхнень –

Такі собі з думкАми поєдинки.

І так вже хочеться забути парасолю;

Забити і гуляти під дощем.

Промокнути, позбавитись контролю,

Відчути в серці знову щастя щем.

Та не судилося. І дощ вже той зійшов,

Залишивши як спогад лиш калюжі.

Вітати всіх із червнем він пішов,

Не всюди ж люди до нього байдужі.

01.06.22

Марта Піддубна