Плюють у душу вміло, філігранно,

Плюють у душу вміло, філігранно,

Галопом йдуть, не скинувши взуття,

Журбу під щастя зводять так старанно,

Життя минає, йдуть без каяття.

Слова, як вістря, застрягають в душу,

Злітають в серце, як шуліка ввись.

Тепер поволі витягати мушу

Та ти живи: не бійся, не журись.

Щоб так майстерно плюнути у душу,

Пройтись гнітюче й вийти в німоті.

Мабуть так треба – клятву не порушу

Боюсь, лиш пропадемо в самоті...

11.2021р