“по чорних схилах як зоря повзуча”

по чорних схилах як зоря повзуча

острогів календарна суєта

зламати хліб немов зламати учня

щоб з нонпареля голос вилітав

щоб плакала по темних ебонітах

форель у партитурі забобон

щоб засвітився танець дядька віта

червоним і коричневим обом

а пастка лиш розторгнення поразки

на два сліди чотири забуття

просвічує просочує крізь растр

тоненька епідемія життя

пухлина це вирівнювання звивин

на тремах мозку вихрещений злак

зламати хліб розмножити оливи

а хто щасливий хай вмирає так