По рейках стукають спогади

Змерзлі мости та станції,

По рейках стукають спогади,

Не треба навіть Франції –

Шукаю знайомі погляди.

Знову летять без зупинок

До болю знайомі вагони,

Вже не рахую сльозинок –

Зі мною плачуть перони.

Хоч не тримати за руку –

З’єднають людей телефони,

Їм так знайома розлука

І всі на шляхах перепони.

© Євгенія Солод, 2011