По волі чужій стала бранкою

По волі чужій стала бранкою,

лавина вперто сунулася вперед,

із незнайомою киянкою,

півгодини смакував я мед.

Хай гикається щоразу за вечерею

міському начальнику граду,

столиця стала провінцією,

Київ потребує ладу.

Снуються, виляючи, у сутінках,

автобуси, жовті громадські,

давлять люди себе на зупинках,

залазять у салони чудернацько.

І хоче водій одночасно

піврайону на сорок місць забрати,

з Борщагівки до Старого вокзалу,

в двогодинних корках стояти.

Та мова зараз не про те,

як муніципалітету важко справлятись,

а як на груди впала дівка,

бо від спокуси нікуди діватись.

Загадкова леді охопила,

валідатора сусідній пристрій,

і парфум повернув мене,

у хвилини молодості чистій.