ПО ЯГОДИ

Вже опа́в цвіт калини та липи,

Засиніла ожина в траві...

Стиглі ягідки, соком налиті,

В мою жменю стрибають самі!

Під листочком сховалась малинка,

Але я її, звісно, знайду!

Я розкрию листок, як сторінку,

І в корзинку її покладу.

На галяві поспіла суничка,

Зашарілась в зеленій траві.

Бо, ця ягідка-сонцю сестричка,

Що росте в благодатній землі.

Цілий день я по лісі блукала,

Й пригадала я да́внішні дні,

Мов, у світле дитинство попала,

Й на душі стало тепло мені!

Вийшла з лісу я й трохи стомилась,

Йде до дому дорога пряма.

До землі я низенько клонилась,

Але, звісно, що то недарма!

Назбирала я ягід багато,

Наскладала віршів на ходу.

Щось, корзинка моя малувата!

Завтра знову сюди я прийду!