Починати свій рік, коли сніг розтава

Починати свій рік, коли сніг розтава,

руйнувати зацьковану свідомість.

Радіти кип’ятку, коли не маєш чим зігрітись.

Заради цього варто жити і вночі молитись.

Годувати птахів, малювати картини неба,

три дні не їсти і врешті зрозуміти,

що це насправді твоя найбільша

й водночас така мізерна проблема.

Купувати в букіністичному магазині старі книги,

гортати й шукати сторінки заповітні, вцілілі,

на яких хлопчина з кучерявим волоссям

намагався змалювати кольоровими олівцями власний безмежний простір.

Коли твоя реальність і їх сни збігаються,

твої думки відтворюються у його діях,

починаєш розуміти поняття

«душ людських єдиність».

Назвати свого сина Уліс –

світ пульсуватиме в його скронях,

і ви дихатиме в унісон з містом.

Чорнобривці з пролісками заквітчать повість.

Говорити про Всесвіт, саги та вдачу,

цілувати каміння на березі моря.

Проводжати близьких у далекі країни

й враз відчувати перший холодний протяг.

І в пам’ять чорнозема, що стогнав

під тиском руйнівний баталій,

відроджувати націю, й навчитись берегтись

від СНІДу, капостей та шарлатанів.

Ідея руху спонукає йти вперед -

заради цього варто жити.

Я дозволяю блиску сонця, вітру та п’янкому запаху землі

Слова «я здатен тільки снити» приглушити.