починаю свій твір із легкої води

починаю свій твір із легкої води

застигаю часом десь на верхніх акордах

бо згадавши скільки у світі біди

посилаю усе десь далеко до чорта

ноти линуть а дні на місці стоять

як писати коли душа оніміла

як читати красу коли люди горять

мабуть в пору війни все на світі безсиле

кульмінація тиша і знову життя

мить народження мить прощання

кожна нота прямує у небуття

вічність ближча за страх і вагання

і фінальний акорд наче грім крізь світи

віддзеркалює давні забути пророцтва

світ ішов і ішов і дійшов до мети

не збагнувши в собі давній гріх первородства