Почуй
Written 2014-06-22 - 2014-06-22
Неможна примусити щиро хотіти…
На жаль, що бажання не співпадають.
І наче б здійнятись, кудись відлетіти…
Та спогади теплі ще досі тримають.
Замучене серце, заплакані очі.
Сльозами вмиватись вже стало так звично.
Чому ти не хочеш? Чому ти не хочеш?
Прилинь, бо ж душа моя так тебе кличе.
Щ́о в мені ціле лишилось до нині?
Скільки ще буде обману і горя?
В твоїх же обіймах повільно я гину.
На твоїх очах знов ламається доля.
Лариса - 22.06.2014