Поцілунок Гарбуза

Він не вогонь, що спалює дотла,

І не шторми, що рвуть серце моє.

Він — тихий вечір, що приносить світло,

Просте тепло, яке мене спасé.

З ним розмовляти — як дихати легко,

Без напруги, без зайвих, гострих слів.

Моє чомусь німе, спокійне серце

Не стукає, не рветься із грудей.

У цій любові ні краплі тривоги,

Немає болю, зайвих тих вагань.

Немає місця для поганих згадок,

Лиш чистий простір, без пустих питань.

Він — затишок, а не швидка ріка.

Не переживаю, не молю про диво.

Це справжній дар, коли моя рука

Спокійно знає, що з ним вона щаслива.

Його обійми — як м'який пухкий гарбуз,

Який дарує осінь у теплі.

Поцілунок Гарбуза — це ніжний смак,

Комфорт і тиша на моїй Землі.