Поцілунок

І поки літами ми міряли рани,

Прокинувшись зранку здавались пітьмою.
Я колупала на тілі шрами, 

Не бачила світла поруч з тобою.

Мене не лякали минулі пороки,

Я не боялась розчарування.
Ми ніби разом, але за два кроки.

Хіба це можна назвати коханням.

Ти ніжно торкався рук моїх кригою.

Віяло холодом, сумнівом відчаю.

Для тебе була я закритою книгою,

Хоча називав мене світлою вічністю.

Напевно, ти був моєю залежністю.

Темрява рвала нутро наших слів.

Я милі вуста цілувала безмежністю,

Аж поки до пекла мене не привів.