Подих жасмину

Вчорашня меланхолія минула:

Втекла через відчинену вітрину

І лиш востаннє в очі зазирнула,

Лишивши слід по собі із жасмину.

Не повертається вона, та на стіні,

Попри рятуючі пісні нічного вітру,

Лишились відбитки, біленькі, запашні,

Що не дають забуть її моїй макітрі.

Я сушу голову про білі чудо-квіти,

Що відбирають місце спогадів моїх

І розпускають свої корені по світу,

Вбиваючи останній, імовірно, сміх.

29.02.023 р.

@Alisa Vakula