Подихи весни

Подихи весни

Мені так тоскно. Я сама апатія.

І лиш до кнИжок в мене є симпатія.

І лиш на самоті з собою я живу.

Життєва лінія – пряма – змінилась на криву.

І віднедавна, сонце – мій найліпший друг.

Чужі слова не варті тих потуг.

Гармонія ж в душі нарешті склалась.

Повірити не можу – дочекалась.

Весняний легіт пестить мою шию.

Назустріч вітру серце я відкрию.

І понесЕ мелодію душі він далі й далі,

А ти ховай свою від всіх подалі.

І спокій принесло те кожне слово,

Що вивела в нотатках випадково.

І рима геть сама в рядочки стала.

Я цього відчуття давно чекала.

І дихати вмить стало точно легше.

Думки так тягнуть вниз мене не вперше.

Рецепт від цього вже напам'ять знаю:

Навушники у вуха лиш втикаю.

Чому так сталось? Це весна впливає?

Можливо, це вона на струнах грає.

Можливо, це вона сценарій пише.

Мені так добре, буду наглядати лИше.

22.03.22

Марта Піддубна