Подільність

Облесливі і велемовні,

не промовляють — шовк прядуть,

вуста-меди, вуста-гріховні,

їм бджоли мед свій віддають.

Не обійти, не розминутись,

коли почую мови шовк,

і шелестить шовками сутінь,

і шиється шовками крок.

Ти — солодощі й пожадання,

ти — плесо, біле від лілей,

стільник, защедрений коханням,

нестерпне світло для очей…

Яким би не ішов я шляхом,

якою б думкою не йшов,

ім’я твоє любистком пахне,

а душу пеленає шовк.

***