Подивилась ясно

Подивилась ясно,— заспівали скрипки! —

Обняла востаннє,— у моїй душі.—

Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді.

Заспівали скрипки у моїй душі!

Знав я, знав: навіки,— промені, як вії! —

Більше не побачу,— сонячних очей,—

Буду вічно сам я, в чорному акорді.

Промені — як вії сонячних очей!

1918