подивитися б на себе з височенної гори

подивитися б на себе з височенної гори

вкотре крикнути що світ ще не до ручки

потьмянів змарнів у ньому стільки барв

що й життя не вистачить щоб висотати всі

подивитися б на степ наш і на ліс

кожен міліметр тоне в змістах

тягнеться до сонця чи до пекла

вибудовує шляхи і плине

подивитися б на плинності оті

утонути хоч на хвильку в хвилях часу

і збагнути всеосяжне і нове

вчасно викарбувати вселенську суть

тільки мріями себе годую тими

щоб дивитися на всесвіти з гори

і ловити плини найдрібніші

і розквітчувати світом цим себе