Подорож через тіні і світло

У класі шепіт ріжеться, мов ніж,

Школа спостерігає за кожним кроком, мов міт.

На вулицях поглядів я боюся,

Місто мовчить, шансів нема, я злюся.

Синці під лікарняним світлом ховаю,

Ночі самотні, руки ніхто не тримає.

Ніхто не провідував, ніхто не згадав,

Лише історії мої тихо передав.

Кібербуря, онлайн-шторми,

Псоріаз, що став для них причиною злами.

Плітки летять по місту, по кутках,

По серцю залишають сліди, як тінь на дахах.

Та ось я в Молдові, спокій знайдено,

З ґаджетами, книжками, і навчанням в гармонії.

Дванадцятий клас закінчено, двері зачинено,

Вступ на навчання — мрія втілена.

Кошеня сміється гучно в магазині,

Його цікавість до мене — теплий блиск у світі.

Обійми, що відчуваються як дім,

У новому житті я вже не сама, не один.

Від тіней і болю до сміху й світла,

Кожен крок мій повертає мене до життя.

Минуле шепоче, але я обираю шлях,

Де зростаю, дихаю і живу власним прахом.