"Подруге" /М. Цветаева/

Повторю, ще до розлуки,

Під любові щем,

Що любила я ці руки — владні.., з сліз дощем.

Очі.., за несамовиту

Вдачу всіх наяд.

Потребують щастя звіту — Випадковість, яд?

Всю тебе, в треклятій долі

Пристрасть, бачить Бог! — Є вимога — зміна ролі,

Випадково… - двох?

Ще скажу необережно:

— Слухай, не спіши (!),

Це твоя душа безмежно — Поперек душі.

Так, тобі скажу — з мрій трунку,

Бажано, ти знай

— Губи дав для поцілунку

Ангел юний. Рай

— Погляд… Погляду — гріх зливи,

Сонце… " голубе "!

Не зустрів, лише щасливий,

На біду.., Тебе.

История cоздания стихотворения:

Небагато читачів знають що Марина кохала одну жінку, палкіше, ніж усіх чоловіків! Їй Марина писвятила багато віршів об'єднаних

циклом «Подрузі», де є чаруючі слова: «Под лаской плюшевого пледа

Вчерашний вызываю сон.

Что это было? — Чья победа? — Кто побежден? »; Чьё сердце, ваше ли, моё ли… летело вскач!; Так и не знаю: победила ль? Побеждена ль? "