Подвійна експозиція

Бентежачи тремтить

з-поза повітря все снується

і випинає слух дугою

немов стосується це ще к о г о с ь в мені

безособового

але ні зойко-стогонів

лиш струмування тиші

в якій то згусне сніг до маски пожиттєвої

то розповзеться марлею

і губи вгадуєш по віддиху

який вміщає лише слово Бог

за що такі випроби

чим пустку виповнить

якщо на марев’яні бані

водогінна вежа неухильно наїжджає

а смолокурня небо сварить

цегляним перстом

дим то загускне в гаву

то розповзеться волокнистим нудом

а з цегляного горла вивержується вгору договор

і відчуваєш лише присутність страху

в безособовому єстві

глянеш в калюжу

паперовий згарок

так ніби тлив вогонь

газетну постать

де відбилось обгоріле слово зусебіч

що й не вчитати

…строй…

***