Подзвони мені

Подзвони мені, бо вже не можу,

В тишині наодинці з собою.

Від думок душа рветься на крихти,

Й заглушити їх вже не виходить.

Навіть музика раптом набридла,

Яку завжди так сильно любила.

А думки все заповнюють тишу-

Не дають відпочити ні хвильки.

Зрозуміла, що собі я набридла

Та, на жаль, я сказати не можу:

«Візьмем паузу? Побудем порізну?

Мені так необхідно спочити».

Бо ж від себе ніяк не втекти

І думки ті ніяк не вимкнути.

Лиш глушити їх буду, як вмію,

І плекати в душі свою мрію…