Поема про добро і зло

ПОЕМА ПРО ДОБРО І ЗЛО

(Живи добріше, будеш всім миліше)

ПЕРША ЧАСТИНА

ДОБРО І ЗЛО

Добро і зло, як тісно ці поняття переплетені,

Добра без зла на світі білому ніколи не буває!

Вони навіки, як коса в дівчини туго сплетені,

Зло люди пеклом звуть, Добро всі величають раєм!

А як же українці відносяться до зла і до Добра,

Історію свою, як почитають доброю чи злою?

Періоди які в ній – видніються, як сонце чи мара,

Коли історія була хвалою, а коли гнилою?

Цікаво що народ мій думає про комунізм,

Про той період, коли жила радянська влада?

Чому одні наполягають – то був фаталізм?

А інші твердять, що то зла була розсада!

Але, шановні, як би ми тоді життя не вікували,

Та все ж Добро і зло творили і робили ми самі!

Добро ми буйно і розкішно під сонцем святкували,

А зло тягнули наче буйволи нав’ючені в ярмі!

Сьогодні ж історія на дорозі різко крутнула,

То що ж нам із вчорашнім Добром робити?

Минувшина петлю на шиї у нас зашморгнула

І хтось не дає нам колишнє Добро хвалити!

А нам хочеться тодішнє Добро виславляти,

Зло ж минуле хочеться сварити і клясти!

Адже то не люди, що вміють Добро забувати,

А зло із своєї пам’яті хочуть тихенько вкрасти!

ДРУГА ЧАСТИНА

Поеми про Добро і зло

ЕКОНОМІЧНИЙ ПАСПОРТ

Ми, украї̀нці – народ безмежно добрий,

Ми безкорисливі, великодушні і гостинні!

Наш украї̀нський люд – рішучий і хоробрий,

А в творчості Добра – ми завжди на вершині!

Ми, українці – народ привабливий, красивий,

Ми люди чуйні і дотепні, відверті і відкриті!

Народ наш доброзичливий і справедливий,

А в боротьбі зі злом – ми тверді і несамовиті!

Ми, люди гарні напрочуд, нас білий світ кохає,

Дівчаток наших заміж – беруть як Божий дар!

Нас Бог завжди на добрі справи надихає,

А наше щире серце – божественний нектар!

З такою нивою як в нас, нам жити б, як в раю,

Ні, не на небі після смерті, а зараз – на землі!

Нам щастя б, як пшеничне поле – до краю,

Нам замість неба сірого – щоб білі журавлі!

Але ж у філософії на кожну дію – існує протидія,

Якщо промовив «А», то мусиш далі «Б» сказати!

На демократію, завжди на обрії чатує тиранія,

А Правду і Добро – зло намагається гнуздати!

Тому ж, очевидно і в доброго нашого люду,

Десь в закапелки душі зло намагається влізти!

І засунути в розум наш тяжку облуду або іуду,

Так щоби зло через Добро змогло перелізти!

Ми, українці, перед владою будь-якою послушні,

Команда «прямо», то ми ніяк не вліво і не вправо!

Бо в нас з’їдять тебе без солі – органи жовтушні,

Одні зубами рвати будуть, а другі скандувати браво!

Як шельмувати нам когось, то до нестями, або смерті

І вихваляти нам так само – до божественного стану!

Ми забуваємо хороше, як ганьбимо дні подерті,

Ми ігноруємо погане, коли поганцям робим шану!

Ми нахабного злочинця вибираємо в президенти,

Нам до місця непотрібного – світлі дні з минулого!

Нами правлять і нам служать нерозумні диригенти,

А ми плачемось, як біженці з корабля втонулого!

Дні вчорашні наші ненависники порівнюють з фашизмом,

Кажуть, жити так було погано, що народ ледве не вмер!

Дні радянські називають брудним глумом і трагізмом,

Одним словом все поганять, роблять людям гармидер!

Я заперечую з запалом недолугим патріотам,

І кажу: – не все ж погано було в наших поколіннях!

Дерлись часто ми по хащах і тонули по болотам,

Але ж дні були чудові – у нас не тільки в сновидіннях!

Це не значить, що тій епосі я додолу поклоняюсь,

Це означає, що в часах тих я щось люблю і поважаю!

Перед добрим і прекрасним я з повагою схиляюсь,

А погане, лихе й люте я не люблю і зневажаю!

Але навіщо з пам’яті стирати нам досягнення вчорашні,

Чого ради забувати Всевишнім дані насолоди?

Як забути, загубити наші подвиги безстрашні,

І як усунути з уваги тодішню тягу до свободи!

Святкували Новий рік ми, День Перемоги і Весну,

Батьківщину прославляли, під знаменами раділи!

Звеселялись, в синє небо слали пісню голосну́,

Ми любили, ми гриміли, щирим серцем молоділи!

Дні були прекрасні в нас і блаженство для душі,

Заповзято в наших буднях йшли перемоги і удачі!

Скрізь, де тільки не ступи – у нас були товариші,

Роботящі брали верх, ззаду плентались ледачі!

То, що ж хорошого з учора – нам в сьогодні треба взяти,

Що нам брати за програму дій і цілі які ставити?

Які приклади з минулого у нас мають панувати,

Кого в рай, а кого в пекло треба нам відправити?

Спитати треба у народу і нам рішуче скажуть,

Хліба люду трудовому треба в ціну, як тоді!

А як зробити владі це – нам голосно підкажуть,

І побажають ще, щоб люд – не митарився в біді!

Мир захоче – медицина, щоб була державною

І освіта, наче премія, як в ті часи була минулі!

І щоб тяга до життя знову стала славною

І житла, народу вволю, замість скрученої дулі!

Прогнати треба в час минулий шахраїв і злодіїв,

Перевести рекетирів і суди наскрізь продажні!

Виперти пройдисвітів з чоловічих обріїв,

І зробити так, щоб хабарі стали недосяжні!

Ще в часи сьогоднішні нам взяти не завадить,

Копійчану води склянку і три копійки за трамвай!

В сьогоденні безумовно – народу це зарадить,

А за два двадцять ковбасу – тільки подавай!

Мені скажуть: – любий друже, охолонь і схаменись,

Зараз ми в капіталізмі, то ж слід за все платити!

До чого в Україні, шановний хлопче, не торкнись,

Не заплатиш – неголодним не зможеш дня прожити!

Але ж провідний товар у світі – це будь-яка робота,

Гроші за яку в нас також – повинні всі платити!

Тільки в нашому суспільстві – часто праця то злидота,

То ж мусять бідні за кордон за доларом котити!

Бо нові капіталісти в нас – вже до того розперезались,

Що ціни за життя підняли – не в п’ять, а в сто разів!

А плата за роботу люду – ніяк не помінялась,

За винятком міськвиконкомівських князів!

То як же жити в Україні люду роботящому,

Як до твердих рук прибрати своїх капіталістів?

Як втовкмачити у голову товстосуму непутящому,

Що не треба приклад брати з учорашніх комуністів!

А варто ж якось нашим бонзам ясно осягнути,

Що самі вони не зможуть мільярди заробляти!

Для цієї справи треба їм ненажерливість забути,

Народ свій ситно годувати, від лиха захищати!

Тільки цього наші шишки вкумекати не здатні,

І удавлюють трудящих, скільки мають сили!

Очевидно, до Добра вони – зовсім не придатні,

До гола нас роздягають, життя занапастили!

Гноблять люд робочий – цінами, податками,

Низькими зарплатами ведуть до божевілля!

Спонукають людей красти, рятуватись чарками,

Влаштовують на все життя уїдливе похмілля!

Малий бізнес душать так, що не продихнути,

Людям жити не дають, нишпорять, смердять!

І не хочуть твердолобі – второпати, збагнути,

Що вони пиляють гілку – на якій самі сидять!

Їм би треба із минулого – в наш час Добро забрати

І його в життя країни нашої – упровадити як сталь!

Бонзам треба з працелюбами в ланцюг міцний стати,

І працювати так, щоб заздрив нам захмелений москаль!

Товстопузі знову скажуть: – ти бач який моторний,

Дай йому і те, і друге, ще й дай десяте задарма!

Дай так неначе він у влади – попихач придворний,

Дай так неначе смачна їжа у світі робиться сама!

Тільки я не прошу дати – щось мені за просто так,

Я голосно, настирно – своє в них вимагаю!

Мені від них не треба – нічого на дурняк,

Бо на життя своє я знаю – твердо заробляю!

І щоб зароблені мною гроші – я наполягаю,

Товстосуми ненаситні не ховали у офшорах!

А щоб заводи будували – я не прошу, а жадаю,

І щоб щастя сі́яли на українських просторах!

А я за гроші ці зароблені, за мою у них частину,

Щоб зміг за рік чи два роботи – сім’ї справити квартиру!

Щоб весь світ, дружина, діти – в мені бачили мужчину,

Щоб на колінах не стояв я і не платив дань рекетиру!

Щоб відпущені мені Богом – сімдесят, а може більше,

Я прожити міг не інакше, як за пазухою в нього!

Моїм дітям і онукам – також щоб було не гірше,

Щоб в житті від сатани – нам не бачилось нічого!

Щоб економічний паспорт нам – видавали в перший день,

Щоб черпали ми Добро з Фонду Майбутніх Поколінь!

Щоб раділи ми Фортуні і успіх мали день-у-день,

А зло щоб щезло назавжди у глибінь і в далечінь!

А якщо Добра ми будем мати – велетенськії скарби,

То для паскудства злу у нас місця не залишиться!

Тоді із злом нам не потрібно – буде вести боротьби,

Воно в житті у нас в ніщо, з бублика у дірку перевтілиться!

А в принципі, якщо десь зло – верх захватить тимчасово,

То наверху, паскудне, – нехай собі на носі зарубає!

Добро біду і горе, лихо і злобу – здолає стопудово,

Весь світ на це працює, шкода, що зло цього не знає!

P.S. І як міністр Павло Клімкін народу голосно сказав, –

Добро у світі білому завжди зубастим має бути!

А я до слів насущних своє видіння прив’язав,

Добро – мерзотників через коліно має гнути!

І так неправді, злу і погані по рилу всім давати,

Щоб зло творити на Землі їм не було повадно!

Щоб з ніг своїх поганих вони не могли встати,

Зубами, як не має чим – зло треба нищити нещадно!

23 листопада 2022 року

Все те, що в українців державні злодії крадуть,

Могло би бути в нас у Фонді Майбутніх Поколінь!

Якби ми не чекали, що нам Добро на блюдці подадуть

І якби крадіїв в тюрму садити нам було не лінь!

23 листопада 2022 року