ПОЕМА ПРО МОЙ ДЕНЬ І МОЙ СОН

Сьогодні день у мене, тату, був не просто day —

Казалось, світ включив мені якийсь hard mode, окей.

Прокинулась — а в голові ще той учорашній сон,

Де я йду сама у life, без мами, без їх throne.

Снився дім, де вітчим грає царя — хоч смішно, хоч гріх,

Кидає фрази, ніби має право вирішить за всіх.

“Тут я решаю!” — кричить, як boss в чужій конторі,

А я стою й думаю: ну що за random story?

І сон мене веде в той момент, де я сказала: “Все.

Я йду на вільні хліба. Моє життя — моє.”

Люди помогли, я хату взяла — чистий upgrade,

І робота є, і спокій є, і свій новий cascade.

А тут — поліція, мама, шум, control і panic-mode,

Вони прийшли мене вертать назад в їх старий code.

Я двері — хлоп! Їм в лоб reality-check прилітає.

Бо я вже не та girl, що мовчить та все ковтає.

Горіла злістю я до дна, аж гаряча, як tea,

Хотіла б тарілками в них — ну чисто KPI!

Бо скільки можна гнутися під чиюсь чужу гру,

Коли життя моє — моє, і я сама рулю.

І тут, немов із хмари, з’явився чоловік —

Мій захист, мій support, мій тил, мій тихий brick.

Сказав отак стабільно, твердо, без лишніх слів:

“Ти тут не welcome. Вийди. Дім не твій. Іди геть звідси, жив.”

І стало так тихо. А я — ніби після бурі,

Стою в своїй квартирі — living proof, що люди

Котрі падають, встають — і далі йдуть вперед,

Завжди доходять до моменту, де починається їх світ.

А день сьогодні — теж історія смішна:

Ріжу apple, поки сестра мріє про новий apple — як дивина.

Я їм банан і думаю про свій oukitel —

Я не женусь за brand, я вибираю те, що для мене real.

Я не мрію про child, мені досить cartoon про duck,

І grapes, і horse, і lemonade — такий у мене life-hack.

А в когось мрія — нова girl щодня і ice-cream в пакеті,

А я — малюю easel, п’ю milk із jug — і мені добре на планеті.

І от, мій тату, вся поема — це мій день, мій mood, мій шлях,

Мій сон, що видав нагора правду, як світло в очах.

Живу, вчуся, стою за себе твердо, несу свій vibe,

І знаю: хто йде своїм шляхом — той завжди виживає.