Поема про рай

 ПОЕМА ПРО РАЙ

Кажуть люди, що на небі функціонує рай

І жити в тому раю навдивовижу прекрасно!

Що для життя забажаєш, те й вибирай,

Там нема обездолених і нема нещасних!

Кажуть, що з Богом людина там нарівні,

Всіма божими благами в раю володіє!

Всі моменти життєві на небесах чарівні,

Не старіє людина в раю, а лиш молодіє!

Так чудово в раю і про це в світі кажуть,

Тільки не все людям про рай зрозуміло!

Рай малюють, наче хліб медом мажуть,

Але правда у фарбах якась підозріла!

За тривалу історію, земного життя,

Не трапився з раю ні один очевидець!

Не влаштував Бог на землю його вороття,

Не чув про це ні провидець, а ні ясновидець!

Тому не знають люди правди – є рай чи ні?

І мусять сліпо вірити в замогильне життя!

Бачити гарну казку в блакитній височині,

Про пекло, про рай, про гріхи і про каяття!

Дуже ускладнили віру в рай люди собі самі,

Щоб потрапити в рай треба бути безгрішним!

Треба бути у біса земного в тяжкому ярмі,

Треба жити нелегким життям і безутішним!

Уявіть люди, що ви закінчуєте своє життя

І всі роки поводили себе, як мала дитина!

Навіть у Бога ви викликаєте співчуття,

А ваш приклад для раю – чудова картина!

На сто відсотків, вас Бог в рай має забрати,

Ви маєте бути поряд з Ним вдень і вночі!

Ніхто не має це право у вас відібрати,

Ви маєте вічно жити в раю і їсти там калачі!

А, якщо вас все життя покидьки ображали,

А ви їх пристрасно бажали віддячити всіх!

Ви не могли заїхати їм в ніс, а лиш зневажали,

Хоч і знали, що по Біблії зневага - великий гріх!

Тому ваша надія на життя в раю нездійсненна,

Ви не підставляли для удару свою праву щоку!

І таких гріхів в житті вашому сила силенна,

То ж варитись вам в пеклі, в смоляному соку!

От і думаєш, навіщо жити і все життя боятись,

Перед всякою мерзотою схиляти коліна!

Голосно не крикнути, щоб не облажатись,

Хіба може так своє життя прожити людина?

А може ми не так слово рай розуміємо,

Може рай не на небі, а внизу на землі?

Можливо ми божі дари цінити не вміємо,

А може нас вчать цінувати не ті вчителі?

Ось і думайте люди, а де ж ми живемо,

Невже Земля наша на рай не схожа?

Чому очевидного ми ніяк не збагнемо,

Чому благодать до нас не доходить божа!

Дивіться, як з неба тепло сонечко світить,

Як ласкаво віє в степу золотий вітерець!

І як казково цвітуть в лугах наших квіти,

Як в полі зріє пшениця і пахне чебрець!

А, як дивно весною, вночі місяць сяє,

Як чудово тьохкає в саду соловей?

А, як прекрасно дівчина пісню співає,

І робить щасливими хороших людей!

А перші обійми і слово любимій – кохаю,

Перша ніч з нею удвох – хіба ж це не рай!

Ні на який небесний рай я це не проміняю,

А якщо спробую – Боже мене покарай!

Навіть, якщо в земному житті людині,

Труднощі випадають, скорбота і біль!

Ні на що не замінить рай у височині,

Ковток повітря, запах хліба і сіль!

Тож давайте друзі робити рай на Землі,

І на міфічний рай в небі не сподіватись!

Давайте радіти коли в небі летять журавлі,

Давайте тужити, сміятись, кохатись!

Давайте працювати до сьомого поту,

І народжувати щасливих і милих дітей!

Давайте все зло і мерзоту до ешафоту,

Хай радіє за рай на Землі Прометей!

А якщо все ж таки рай на небі існує,

То будем вважати, що нам пощастило!

А Бог нехай наш народ довіку цінує,

Хай пильнує щоб раю для всіх хватило!

На небі само собою, але в чергу другу,

А в першу - дай нам Боже земного раю!

Знищ над українцями бісову наругу,

Боже, я прошу тебе, молю і благаю!

28 липня 2018 року Леонтій Павлюк