Поет

Не ваблять торжища, і оргія не надить,

І марно точиться, немов солодкий плин,

Музика в далечі. Серед суворих стін

Німу розмову з ним суворий хтось провадить.

Ще хвиля — підступом царицю пишну вкрадуть,

І встануть вояки на поклик як один,

З орлиним клекотом, — і в згарищах руїн

Тіла подоланих і коні будуть падать.

В Агамеменоновім золоченім шатрі

Вожді посходяться. Їх голови старі

На голови богів у правім гніві схожі.

Кому ж судилося підняти вбивчий лук

На того, хто питво на вквітчаному ложі

П’є із Гелениних рожевоперстих рук?

26.02.1928