Поет

Стояв поет біля вікна,

Тримав горнятко кави,

І ланцюжок віршів живих

Повстав в його уяві.

Зоря тихесенько зійшла,

Промінчик сонця ясний

Осяяв місто і імла

Нічних думок погасла.

Митець дивився як пливуть

Хмарки в далекім небі,

І вмить ця дивна синява

Лягає на папері

Душа поетова жива,

Прекрасна і щаслива,

Пейзаж, що видно із вікна

У віршах оживила.