Поетам

Летять, як мухи на лайно, піїти

Строчити ляменти по Фаріон;

Колись вони раділи за Херсон,

А вчора їм ще снились Охматдити.

О чуйні душі! вам низький уклон.

Коханці муз, новинні аколіти,

Такі ви всі верткі погомоніти,

Що відгук ваш – якийсь уже закон.

Куди мені? Черствий, егоїстичний,

До бід людських занадто недотичний;

Все про любов, страждання і плюшки.

Але ж погодьтеся, пласкі писаки:

Вогнем не дарма зайнялися сраки –

Мої щиріші сльози та смішки.