Поети зустрічаються у Вічності

Поети зустрічаються у Вічності,

Теперішнє життя – печальний сон,

Тут на окриленій всебічності

Лиш пси полають в унісон.

Поету кожен рад сказати,

Що він нікчема і послід,

Що на уламках батьківської хати

Поникне твій наземний рід.

Тому поети мчать до Вічності

Чи в сорок, чи у надцять літ,

Бо вказувати не прегрішності –

Без крил над прірвою політ.

Та Божий задум незбагненний:

Орати, сіять чи писати,

Молитись чи збирати маєту?

Воістину одне:

лиш через біль земний і простоту

потрапити ти зможеш у невідь ту.

3.04.2017р.