Поезія

Поезія колись стане засніженою долиною

Холодною, красивою, свіжою, легкою

І сонливою, мов погойдування гілля вкритого цупким інеєм.

Вона говоритиме сніжинками на пагорбах лісів,

Хмарами з побляклими потугами сонця,

І люди врешті стануть деревами та птахами,

Тягучими словами, що колись подихом продовжувались в клубках пари,

А тепер вітром стріпують налипання снігу.

Вони шурхотітимуть і завиватимуть

Кутаючись в шубу холоду,

Чіплятимуться до землі пазуристим корінням,

Всотуючи вологу життя,

Та світ знову повернеться до весни,

Щоб розпуститися в бруньках.

І дерева знову стануть деревами,

Птахи птахами, а люди людьми.

11.03.2023