Поганий хлопчик

Дивні дні... та ще дивніші ночі...

сни і кава з присмаком артхауса,

доля не сміється вже — регоче,

як поганий хлопчик, що знущається:

у вікно жбурляє каменюки,

при нагоді сіпає за коси,

люди кажуть, б'ється, значить, любить,

але я в таке не вірю зовсім.

Той, хто любить, той поділить жуйку

і портфелі донесе до школи,

віджене кусючу злючу Жульку

біля двору сивого Миколи...

Давні дні... та ще давніші ночі...

що вже ображатись і сопіти?

Я доросла, доля — досі хлопчик...

Саме час його усиновити...