Покинувши сузір'я давні...

Покинувши сузір’я давні,

я був готовий, що ні крок,

інопланетні вчити плавні

хореографії бабок

і, весь роздвоївшись уранці

в стереографії двох сонць,

грясти нескореним вигнанцем

під небом здійснених пророцтв,

яке пронизав сам собою,

коли з накручених орбіт

був скинутий вогню прибоєм,

що вдаривсь об майбутній світ…

Це не залюднене майбутнє

край бескедів нових світів!..

Завжди за обрієм присутнє

кипінням кольорів і слів,

як хтось би іншого не зичив,

як не тримав би інший курс.

Воно всіх кличе таємниче

з обсерваторій, храмів, бурс,

крізь піну квантових туманів

невизначеності подій

до себе. Трепетом органів.

І ревом зоряних стихій.

Тому небесні карти часто

і лоції беру я знов,

аби в майбутнє курс прокласти

та й з людством разом, сторчголов,

кидки робити в небі вправні.

А потім, як надійде строк,

інопланетні вчити плавні

хореографії бабок…