Покличу сонце

Я – болю хвилею, у океані прокричу,

А потім вітром радості до Тебе полечу.

Впаду дощем любові й каяття,

Без Тебе, світ – не світ, й нема в нім пагонів життя.

Покличу сонце, і з промінців його сплету вінок,

Щоб світлим і яскравим був мій плин думок.

Й яскраву райдугу у душу опущу,

Як обійму Тебе, а потім знову відпущу.

***