Покохав її ще зранку 

Покохав її ще зранку 

А до вечора забути вже не зміг

І захотілося зустріти з нею всі світанки

Бо від кохання вже валюся я із ніг

Так хочеться у раз упасти

Упасти на коліна до тих ніг

І все на світі на потом відкласти

Щоб з нею довше я побути міг

І написати сотню, тисячі віршів

Які оспівують красу дівчини тої

Від якої я у раз зімлів 

За яку я можу взятися до зброї....