покраяний

оцій печалі ні кінця, ні краю.

покраяний, покраяний...

покраяв

і сни, і небеса,

й бездонні весни,

і вірші, що щезали,

та не щезли,

і волю

від птахів недовідомих,

і найщемкіші зерна свого дому.

і кроки тих,

кого передчувати

вдавалося лиш

невигойній ватрі,

яку беріг подалі од печалі.

і сни, і мрії, і птахи мовчали –

покраяні,

довірливі, початі –

у віршах, ще яких

не прочитати…