Полечко, як доленька

Під сонечком весняним спину гріє.

Тобі я, полечко так радісно кричу:

-Ти ж моя доля і життя й надія.

Мій прадід тут трудився увесь вік,

Дідусь землицю пестив, мов дитятко,

А батько ще малим босоніж біг,

Ніс татусю обід у двох горнятках.

Люблю і я просторий хлібний лан,

Оспівую його у віршах щирих.

Життя віддам за тебе без вагань,

Земле моя заради щастя й миру.

2016 р.