Полетіли обидва в нікуди

Куди ніч, туди й сон —

Полетіли обидва в нікуди.

Бо я вже не та, що рахує сни,

І не та, що чекає дива звідти.

Хай сняться комусь прем’єри,

А мені би поспати годин шість.

Бо доля сама режисер,

Та без сценарію, як завжди, звісно.

Хай той сон забере все дурне,

І принесе мені чай з лимоном.

Я не пані із драми, не міс “вічне чому”, —

Я реалістка з іронією й фоном.

Куди ніч, туди й сон,

А я встану — нафарбую настрій.

І піду по життя, як по подіуму:

Без репетицій, але з шармом.