Поліполярний полілог

- Посміхайсь частіше!

- А нащо?

- Роби всього й побільше, не будь ледащо!

А ще - не відставай, мине життя!

- Та чхати я хотів й на забуття!

Де той Творець? Де правила?

Де заборони?

- Там, де і Всесвіту кордони...

- Надто слабко нападаєш якось,

Але хоч чесно, не як москаль..

- Так нащо? Мені ж потім буде тебе жаль...

- Себе хоч не жалій...

- А як стану, то...?

- Та й це ти можеш, не спинить тебе ніхто...

- А що з людьми робить? Ми ж наче соціальні...

І наслідки тих -логів всяк реальні...

- Не будь придурком, знаєш сам!

- І в цім секрет?

- Ні, не лише. Людським ти риби дай портам

І намалюй верхівці той портрет,

Що підсвідомо - мрія.

- Але ж це підло!

- Ні, неправда. І все, що їм в них остогидло,

І ідеал - всередині.

Тож лукавства тут нема.

Скільки б простору не займала їх пітьма,

До світла власного зманить можливо.

І світло в них згенерувать важливо.

Бо тінь усякого дістати зможе у свій час

І серед моря сірого колихатиме баркас

Та й так, що викине.

Душі - дивний інструмент

Не дай їм розламатись вщент!