Політ пташки

Вона летіла, крильцями тремтіла.

А хтось дивився сумно так з вікна

На неї, на її маленькі крила,

На вулицю, що в сутінках пливла,

Як човник, заблукавший в океані.

І хтось хотів розгледіти в тумані

Умовний сенс самотнього життя,

Та бачив тільки постаті незнані.

І в серці тріпотіло відчуття,

Що всі ми проживаємо в омані.

Вона летіла високо і гордо,

І вітер оминав її думки,

Лишаючи позаду переможно

Дахи, людей, самотність і роки.