Полювання

Дні втрат і віднаходин,

дні сонячних думок,

де сміх, як бризки глоду

серед пустих гілок.

Та й голова на скрузі

болить від денноти;

мисливський зір в натузі

не годен осягти

ні спотику козулі,

ні зламаних стеблин,

ані польоту кулі,

що пущено вдогін.

Твій пес затято гляне

у той темнавий бік,

бо ж дике око в’яне —

хрип лине звіддалік.

Йому все аби гони

до крапельки снаги,

щоб жмут пахкої вовни

добуть хоча б з ноги.

А я зірвав рушницю,

щоб відступився гнів,

і стрілю лист, як птицю,

що падає долів.

Розлізлась на волокна

конопляна луна —

хтось поряд гостро зойкнув…

А-а… Тиша набіжна.

І листя облетіле

хрущить усе, хрущить,

і пес як знавіснілий

все гавка у блакить.

***