Полотно

і знов не те

всього лиш мить непевна

в котру , здається , безлічі думок

немає місця

прихистку немає

немає теплоти дівочих рук

лишень слова

і віковічний смуток

лиш те , 

чому давно пора піти

загинути

у просторах всесвіття

забути шлях

до серця мойого

та миті ці

що спогадом лукавим

тривожать сьогоденнії думки

чомусь не йдуть

чомусь блукають поряд

отаборившись навіки

і не забути

не змінити долі

не розірвати Гордія вузли

а жити

сьогоденням , що з минулим

єдиними нитками

в полотно

2013 рік