Половецький ідол (знахідка 1905 року)

Знахідка 1905 року

Щоб знало межі недолуге бидло

Й сиділо мовчки, підле, на цепу,

Мене на пострах видовбали ідолом

І високо поставили в степу.

Я міг би стати жорнами і домною,

Лягти в бруківку, звестися мостом.

Але мені дано стояти догмою

На куцих ніжках з дутим животом.

Століттями я глухну тут від грому,

А люди йдуть та йдуть на манівці.

Переді мною хилиться сірома,

Й підступно посміхаються жерці.

Мені вже сонце випекло зіниці,

Щоб я не бачив вашої ганьби.

До мене підлітають тільки птиці,

Бо лиш крилаті гідні боротьби.

Торкніться вуст німих моїх руками —

Й моє мовчання страх ваш розжене!

Я тільки камінь, грубий сірий камінь —

У барикаду покладіть мене!