Елекція

Наші шафи набиті скелетами,

Поштові скриньки заповнені вщерть

Забутими листами. Не золотими еполетами

Прикрашені наші старі мундири. Хвостами,

Полишеними скаженими кометами,

І зір на небі всього вже тільки чверть!

Виблискує вирій, не зворушений нашими злетами,

І падіннями теж. Забуті звуки риз і черть

Еге ж, ми оглухли до голосів наших предків,

А нащадкам видаємось німими…

Лиш прикрасою стають літери нашої абетки:

Смисл проходить мимо

І стає мнимим

Будь-який доказ нашого буття.

А насправді він може бути тільки один-

єдиний:

слід двобою з Богом! Господи, ось я!

Все інше - тільки міфічний сюжет для гардин,

Бо ми – це той поєдинок,

Наша кульгавість

від розмаху крил…

Розпука і радість місяця ава,

Як ґрунтом родючим стає попіл і пил,

І спопеляюча лава…

Постає воля проти сил,

З’їзди, собори, конклави,

Щоденний перепис черг:

Хто в пекло, хто в рай, хто назад в суд на лави!

Хтось як пструги на нерест йде течією вверх,

Хтось як зрубані колоди чекає сплаву…

І тут ми. Віссю в цю круговерть!

Чи хтось сподівався такої честі і слави?!

Ось нотаріус витягає запечатаний конверт:

Там таємний заповіт Бога нам. Ні, Він не вмер,

Він просто завершив тут свої справи

І нам тепер

належить по праву

Одна з найхимерніших химер:

Довести, що ми не випадок. (хоч і цікавий!)

Не побічний ефект,

А Його зрощене зерня, від полови очищене дбало.

Що дасть плід в стократ!

І он, мій брат Авель

Жене свої отари до наших осель!

Гримайте, бубни! Грайте, цимбали!

Не пустуватиме більше Вавель,

Вартий трону спадкоємець, коли він ще й елект!