Помилка

Стою з тобою в соняшниках пишних,

До тебе пригортаюсь жартома,

Пробач, коханий, що усе так вийшло,

Помилки припустилась я сама.

Помилка, що тебе я покохала,

Помилка, що про це тобі кажу,

Не жартома тебе я обіймала,

Мені здавалось – світ в руках держу.

Мені здалося – сонце прихилилось,

Побачила я небо в тих очах,

Що просто в глибину душі дивились,

А поруч з нами соняшник так пах.

Пах літом золотим і пах лугами,

Пах осінню, що прийде, пах вином,

А ми з тобою фотографувались,

І так приємно нам було обом.

Мені – що поруч той, кого кохаю,

Тобі – чого ж тобі? Ти сам скажи.

А може, може знов я помиляюсь?

Ти зрозуміти це допоможи.

Чи цвітом нас зачарувало пінним,

А може соняшник мене сп’янив,

Здалось, що ти в короткі ці хвилини,

Мене хоч мить якусь, та все ж любив.