Помпеї

Можливо так дивилися на місяць

В один із тих часів, що барельєфом

Лежить в монастирях, в музеях, книгах

І думали, що бляклий медальйон

Ще трохи повисить і на долоні

Впаде і зорі сколихнуться в ніч —

І все мине. Що присмак сліз солоних

Мов присмак міту, що старий Содом

Руїни Риму чи старі Помпеї

В його морях із срібним ланцюжком

Повисне мов медаль на смуглій шиї.

Немов тоді, отой голодний погляд

Спинивши ніч продовжив свій мотив

В очах мрійливих серцем позачасся

Без віддиху додавши власний міт —

Лишень тепер відчув себе достатнім.

І лиш на мить здавалося зловив

Той медальйон за срібний ланцюжок,

І сам застив, як соляні скульптури,

Давним-давно та лавою ночей

Комусь пустим, колись відкриюсь словом

Як гіпсові фігури із Помпей.

20.06.2022