“Помру під тином”

Помру під тином…

Тільки під яким —

Під межовим чи за колючим дротом?

Упившись поту смородом гірким,

Я землю гризтиму кривавим ротом.

Вже не почую скреготу заліз

І чавкотіння табірної глини.

Та з неба з’їхавши,

Великий Віз

Понад Дніпром тачанкою полине.

Піднявшись над голоблями зірок,

Я цілий світ своїм наповню болем —

І тихий, владний, мов Ілля—пророк,

Громи вечірні викрешу над полем.

15.02.1974