Помста

Вона крутить локони, мов корону,

і хвалиться тим, чого не має.

Гагаузька маска на українському лику,

а мова ковзає з губ, як вода.

Сміється, мов світ належить їй,

показує «гарність», яку не носить у серці.

Вибирає чужі береги для своїх сцен,

а я стою на сонці, де її тіні не діють.

Вона любить хвастощі, а не правду,

в її словах — дзвін порожньої гордості.

Та правда впирається у твою маску,

і ком у горлі — твоя власна помста