Понизив

П’є-гуляє у неділю

На коршомці Гарасим;

З Гарасимом п’є-гуляє

І сусід його Трохим.

А обидва стрільці жваві.

От перечка і пішла…

Далі Трохим розходився,

Підійнявся з-за стола:

«То ти кажеш, що ти луччий?

Що ти гаспидний стрілець?

Збий же мені з чуба шапку —

Тоді будеш молодець!»

«Кажеш, може, що не зіб’ю?»

«А ти кажеш, що зіб’єш?!»

«А їй-богу, що ізіб’ю!»

«А їй-богу, не зіб’єш!..»

«Та от тобі і рушниця!»

«Ану-ну! Давай! Давай!»

«Ставай, лишень, край порога!

«Та я стану, ти ставай!..»

Цілить один од порога,

Другий стоїть за столом

Та щосили натягає

Сиву шапку на чоло.

Бах! рушниця… Стало димно…

Йде до столу Гарасим…

А за столом в сивій шапці,

Як баран, лежить Трохим!

(Йому куля пролетіла

Через шапку і чоло…)

Підіймає він Трохима,

Підпирає за столом.

Сам одходить до порога.

Знов рушницю в руки взяв,

Прицілився разів кілька

Й головою похитав.

«Вибачай мені, Трохиме,—

Гарасим проговорив,—

На два цалі лиш понизив

Та й і шапки не ізбив».