Понти і світло

А що мені **не можна**?

Це було б **смішно**,

Коли ви самі,

Мов тіні, вчиняєте грішно!

Вам можна мене **знецінити**,

Слова кидати, мов каміння.

А що, мені не можна

З ваших дрібних образ **сміятися**?

Вам можна **руйнувати** те, що святе,

По совісті ходити, мов по бруду.

А що, мені не можна

Цей безлад вголос **засуджувати**?

Вам можна робити **все, що ви хочете**,

Вважати світ своїм рабом і грою.

А чого це я не маю права

На **таку ж свободу** **вашою ж ціною**?

Усе **потворне, низьке**, і **зле**,

Усе, що тхне брехнею і війною,

Ви привласнили собі: **Вам можна**.

А я? Я маю лиш мовчати йти стіною?

*Ні! Якщо такі закони ви створили,*

*Де верх бере лиш хижа, гола сила,*

*Тож знайте: я так само маю право*

*На **ваш** розмах, на **вашу** горду справу!*

---

Та **понти** — це не діло, то порожнє.

Не в брендах сила й не в гучних словах.

Бо є ж у світі **Світло**, справжнє, Боже,

Яке не вміститься у **марних** **понтах**!

Є **люди** **справжні**, є **глибокі** **душі**,

Ті, хто не хизуються гаманцем.

Хто не біжить за мішурою, не порушить

Принципів, і живе своїм серцем.

Є ті, хто **щирі**, **добрі**, і **відкриті**,

Хто не плекає в серці темну злість.

Вони живуть, щоб цей світ **розквітав** у світі,

Де істинна **любов** і **повага** є й зросте.

Зі **світлом** у душі, з теплом у слові,

А не з нудними **понтами** на чолі.

Бо **рівність** — то не право на **злочинні** **змови**,

А **право** на **людяність** на цій землі.