Впоперек

Душна ніч впоперек кімнати встала.

Стиха чути джаз на Промені.

Милуюсь на дві смуги білі

поперек твого засмаглого тіла.

Вирішено – нам краще нарізно,

але чомусь опиняємось знову разом,

наче у цьому місті

у нас з тобою немає знайомих інших.

Те, що сталось між нами колись, навмання,

напевно, в книжках величають коханням.

Те, що наразі між нами коїться,

я не знаю як називається.

Проте дивуюсь – чому воно триває досі?

А те, що сталось колись, вже майже загоїлось.

І все ж сумую, якщо не бачу тебе подовгу,

марную вечори наодинці.

Чекаю, коли ти зайдеш випадково,

і вкотре зникнеш уранці.

Без тебе жити так тихо і мирно –

через ТЕБЕ греки спалили Трою.

Без тебе жити – просто даремно,

побудь подовше поруч зі мною.